Інтернет-магазин

Статті

Про все, що захоплює і надихає у світі смаків! Це територія неспішних розмов у форматі інтерв’ю, статей та оглядів.

22.03.2018

5 причин вважати Італію ще стильнішою

Оголошуємо планове просування регіональними особливостями винного світу. Ми тільки-но погрузли та зрозуміли стилістику італійських вин, а там, виявилось, ще непочатий край. Це як з Брейгелями у венеціанському живописі – спершу здається, що він один такий багатогранний пише протягом півтора століття, а виявляється, він зовсім не один. Як і Белліні – прізвища однакові, а всі такі різні. Схожа ситуація у винному світі, тому галопом пройдемось по основних регіонах та спробуємо розвіяти навислу димку
5 причин вважати Італію ще стильнішою

 

Після Другої світової виноробство в Італії ледь не зруйнувалось. На щастя, є дещо, що робить вихідців з Апеннін та їх вина величними: правильний клімат, щедрі ґрунти, та невгамовне бажання корінних виробників показати, що Італія — зовсім не туристичний атракціон.
Враховуючи усе різноманіття італійського вина, виділили кілька винних стилів, які заслуговують уваги на рівні Бордо чи Бургундії.
 
Тоскана 1
Перша скрипка великого італійського оркестру належить санджовезе. Вирощують його скрізь: від підніжжя Альп аж до самої Сицилії. Та головне його місце — Тоскана, що в центральній Італії; регіоні, який поступається за популярністю тільки Бордо.
 
Одна з найавторитетніших виноробень Тоскани — Castello di Ama за свої недовгі (за мірками винного світу) 40 років пережила різні часи, проте не розгубила головного — вміння виробляти геніальні вина та творити мистецтво.
 
Співвласник виноробні Марко Палланті — колекціонер, який уже багато років замовляє у художників різноманітні художні об’єкти та інсталяції, аби розмістити їх в селі Ама. І все це — в середньовічному, майже покинутому селищі, де майже немає постійного населення. Крім виноробів, звісно ж!
 
Тоскана 2
Супертоскана приховує відразу два винних стилі. Перший родом з 1970-х, називається SUPERTOSCANA. Народився із каберне совіньйону, мерло і санджовезе. Його створили як альтернативу класичному і набридливому тоді к’янті. Наміри абсолютно американізовані для того часу — взяти автохтон та додати французького каберне і мерло.
 
Другий стиль відмовився від санджовезе. Першовідкривач Sassicaia в далекому 1968 відразу став бестселером. Люксовий вінтаж миттєво втер носа допитливим французам.  Уже в 1974 вдалось просунути пляшку на сліпу дегустацію бордоських вин. Наприкінці вино залишило пихатих вихідців з Бордо позаду. Реліз виявився більш схожим на виноробний регіон Медок, ніж сам Медок.
 
Виробник Capezzana якраз з таких. У келисі нагадує причесаного спокусника Мастроянні, героя фільмів Фелліні — із замріяним поглядом та цигаркою в руках.
 
 
П’ємонт
Тоскана, безумовно, чудова, але чи не занадто у ній понтів і пафосу? Північ П’ємонту — ось місце зі справжніми італійськими винними блокбастерами. Саме там розкинулись відомі Бароло і Барбареско — комуни поруч Альби, міста, що прославилось білим трюфелем. Беремо за основу сорт неббіоло. У келисі навіть пересічний винний поціновувач знаходить лакрицю, ожину та фіалку.
 
Ландшафт “крутий” у всіх значеннях — притиснуті один до одного пагорби, оповиті густим ранковими туманами. Саме там знаходяться крю (ділянки, історично кращі за оточуючі землі), які нічим не поступаються бургундським. Герої (наприклад, Vietti) вже довгий час творять вічну класику із впевнено піднятою головою. І їм це вдається.
 
Тренто
Як тільки Шампань набув всесвітньої слави, італійці почали мріяти про створення чогось схожого. Ігристі вина у північній частині Італії традиційним методом (з вторинною витримкою на осаді в пляшці) почали робити ще в позаминулому столітті. Їх гідно оцінили лише за сто років. Це заслуга Джуліо Феррарі, засновника виноробні Ferrari біля підніжжя Альп. Вже через чотири роки після початку виробництва “копія” французького шампанського отримала велику золоту медаль на всесвітній виставці у Мілані. На смак вийшло свіжіше та легковажніше. На відміну від Шампані, жоден гість не поскаржиться, що кисло. Якщо терміново потрібне свято — урочистості пляшка додасть точно. У Тренто точно ніхто не чекав настільки стильного і продуманого ігристого, ще й з нахабно виставленим цінником, який лише трохи поступається шампанському.
 
Діти Півдня
Чим ближче на горизонті видніється “каблук”, тим більше присмаку паленого у келисі.
 
Причина — вулканічні ґрунти. Лише Сицилію впевнено можна відокремити. Мабуть, винограду добре живеться, коли навколо самі лише мафіозі та ще й місцевий вулкан Етна регулярно плюється лавою та попелом. Виявляється, останній — неабияке добриво, корисніше за органіку та біодинаміку. У сортах винограду все просто: бачите на полиці Неро д’Авола/Nero d’Avola — забирайте. Назва не бреше: вино майже чорне. У виробника Donnafugata саме так. Щойно розлите буквально обпалить рота, та з віком це мине, залишиться лише приємний перець та спілі сливи.
Після повернення на материк слід неодмінно звернутися до південного пасіонарію з гідними винами. Винний дім Mastroberardino, що в Кампанії, славиться античними сортами винограду. Буквально археологічні білі з рідкісного сорту Фіано з характерною аличею і переповнені білою смородиною. Старіючи, ці вина не згасають, а набувають диму, вершкового масла і зацукрованих фруктів.

Після Другої світової виноробство в Італії ледь не зруйнувалось. На щастя, є дещо, що робить вихідців з Апеннін та їх вина величними: правильний клімат, щедрі ґрунти, та невгамовне бажання корінних виробників показати, що Італія — зовсім не туристичний атракціон.Враховуючи усе різноманіття італійського вина, виділили кілька винних стилів, які заслуговують уваги на рівні Бордо чи Бургундії. 

Тоскана 1

Перша скрипка великого італійського оркестру належить санджовезе. Вирощують його скрізь: від підніжжя Альп аж до самої Сицилії. Та головне його місце — Тоскана, що в центральній Італії; регіоні, який поступається за популярністю тільки Бордо. Одна з найавторитетніших виноробень Тоскани — Castello di Ama за свої недовгі (за мірками винного світу) 40 років пережила різні часи, проте не розгубила головного — вміння виробляти геніальні вина та творити мистецтво. Співвласник виноробні Марко Палланті — колекціонер, який уже багато років замовляє у художників різноманітні художні об’єкти та інсталяції, аби розмістити їх в селі Ама. І все це — в середньовічному, майже покинутому селищі, де майже немає постійного населення. Крім виноробів, звісно ж! 

Тоскана 2

Супертоскана приховує відразу два винних стилі. Перший родом з 1970-х, називається SUPERTOSCANA. Народився із каберне совіньйону, мерло і санджовезе. Його створили як альтернативу класичному і набридливому тоді к’янті. Наміри абсолютно американізовані для того часу — взяти автохтон та додати французького каберне і мерло. Другий стиль відмовився від санджовезе. Першовідкривач Sassicaia в далекому 1968 відразу став бестселером. Люксовий вінтаж миттєво втер носа допитливим французам.  Уже в 1974 вдалось просунути пляшку на сліпу дегустацію бордоських вин. Наприкінці вино залишило пихатих вихідців з Бордо позаду. Реліз виявився більш схожим на виноробний регіон Медок, ніж сам Медок. Виробник Capezzana якраз з таких. У келисі нагадує причесаного спокусника Мастроянні, героя фільмів Фелліні — із замріяним поглядом та цигаркою в руках.  

П’ємонт

Тоскана, безумовно, чудова, але чи не занадто у ній понтів і пафосу? Північ П’ємонту — ось місце зі справжніми італійськими винними блокбастерами. Саме там розкинулись відомі Бароло і Барбареско — комуни поруч Альби, міста, що прославилось білим трюфелем. Беремо за основу сорт неббіоло. У келисі навіть пересічний винний поціновувач знаходить лакрицю, ожину та фіалку. Ландшафт “крутий” у всіх значеннях — притиснуті один до одного пагорби, оповиті густим ранковими туманами. Саме там знаходяться крю (ділянки, історично кращі за оточуючі землі), які нічим не поступаються бургундським. Герої (наприклад, Vietti) вже довгий час творять вічну класику із впевнено піднятою головою. І їм це вдається. 

Тренто

 Як тільки Шампань набув всесвітньої слави, італійці почали мріяти про створення чогось схожого. Ігристі вина у північній частині Італії традиційним методом (з вторинною витримкою на осаді в пляшці) почали робити ще в позаминулому столітті. Їх гідно оцінили лише за сто років. Це заслуга Джуліо Феррарі, засновника виноробні Ferrari біля підніжжя Альп. Вже через чотири роки після початку виробництва “копія” французького шампанського отримала велику золоту медаль на всесвітній виставці у Мілані. На смак вийшло свіжіше та легковажніше. На відміну від Шампані, жоден гість не поскаржиться, що кисло. Якщо терміново потрібне свято — урочистості пляшка додасть точно. У Тренто точно ніхто не чекав настільки стильного і продуманого ігристого, ще й з нахабно виставленим цінником, який лише трохи поступається шампанському. 

Діти Півдня

Чим ближче на горизонті видніється “каблук”, тим більше присмаку паленого у келисі. Причина — вулканічні ґрунти. Лише Сицилію впевнено можна відокремити. Мабуть, винограду добре живеться, коли навколо самі лише мафіозі та ще й місцевий вулкан Етна регулярно плюється лавою та попелом. Виявляється, останній — неабияке добриво, корисніше за органіку та біодинаміку. У сортах винограду все просто: бачите на полиці Неро д’Авола/Nero d’Avola — забирайте. Назва не бреше: вино майже чорне. У виробника Donnafugata саме так. Щойно розлите буквально обпалить рота, та з віком це мине, залишиться лише приємний перець та спілі сливи.

Після повернення на материк слід неодмінно звернутися до південного пасіонарію з гідними винами. Винний дім Mastroberardino, що в Кампанії, славиться античними сортами винограду. Буквально археологічні білі з рідкісного сорту Фіано з характерною аличею і переповнені білою смородиною. Старіючи, ці вина не згасають, а набувають диму, вершкового масла і зацукрованих фруктів.

Чим більше вина — тим менше вина? Говоримо з...
Чим більше вина — тим менше вина? Говоримо з Borgo Conventi